Національна легенда України Ганна Бут дала цікаве інтерв’ю “Телеграфу”
10 українців цього року отримали відзнаку “Національна легенда України”, серед них громадська діячка та волонтерка Тата Кеплер, пожежник Ігор Івасиков з Миколаївщини, провідник станції Київ-Пасажирський Анатолій Бабичев, подружжя лікарів Андрія та Ольги Свист з Бучі, викладачка Ганна Бут з Мелітополя, відомий футболіст Андрій Шевченко. Посмертно нагороджені – народний артист Анатолій Солов’яненко, військовий льотчик Ігорь Безай та народна художниця Марія Приймаченко.
Під час церемонії нагородження, що проходила в Києві, говорили про кожного з лауреатів. Зокрема, викладачка Мелітопольського професійного аграрного ліцею, фіналістка Global Teacher Prize Ukraine-2021 Ганна Бут виходила разом з іншими містянами на мирні мітинги, протестуючи проти окупації, виховувала учнів у дусі патріотизму. А після евакуації містянка активно волонтерить та надає розголосу ситуацію на захоплених росіянами території.
– 24 лютого я о 7-й ранку була в своєму робочому кабінеті в ліцеї, готувалась до занять, — розповіла “Телеграфу” Ганна Бут. – Хоча чула зранку вибухи, але новин не читала, і про початок війни дізналась від учнів. Поки був зв’язок, проводили заняття онлайн, потім через вайбер спілкувались і до випуску дітей своїх таки довела. У середині червня ліцей – як будівлю, так і автопарк, навчальне виробництво – захопили росіяни. Що з кабінетом не знаю, та навряд чи там щось вціліло, бо в мене були грамоти від військових, прапори… І як продовжувати роботу – незрозуміло. Наші викладачі, майстри виробничого навчання, інструктори по водінню та адміністрація не пішла на співпрацю з ворогом. Заклад перереєстрували в Запоріжжі, оголосили дистанційний прийом документів. Та на сьогодні набору немає. Це при тому, що у мене в столі лишилось 64 заяви від випускників 9 та 11 класів. Зараз жодної, бо бояться і діти, і батьки.
Ганна Бут відзначає, що пишається тим, як Мелітопольці чинили спротив окупантам. Як масово виходили на вулиці, намагались зупинити голіруч техніку, стояли навпроти озброєних військових, співаючи гімн.
– Я весь час повторюю, що організатором був кожен з мешканців міста, хоча були і ключові фігури. Це і Ольга Гайсумова, що вела прямі ефіри і яку одну з перших захопили в полон росіяни. Це і Ганна Ланчева, яка, можна так сказати, “оформлювала” наш спротив, пропонуючи різні акції, як-то запуск літачків до території колишнього СБУ, яку захопили рашисти. На чолі наших колон був Олексій Баздирєв – цей хлопець пішов потім захищати Батьківщину і загинув. Коли вже рашисти вдалися до жорсткого розгону людей з пострілами і світло шумовими гранатами, то почали збиратися невеличким колом на міжконфесійну молитву на площі.
Та з часом перебування в місті стало неможливим через постійну загрозу викрадення, бо росіяни активно “працювали” з активістами. Ганна Бут з дочкою знайшла прихисток у місті Дубно Рівненської області, з мешканцями якого була знайома завдяки волонтерському руху.
– З того дня в мене не було жодного вихідного, хіба що неділя, коли я йду до церкви і приводжу до ладу свої думки, — каже Ганна Вікторівна. – А так щодня віддаю 6-8 годин свого життя плетінню маскувальних сіток, днями 10-у ювілейну передала мелітопольцю, що зараз на фронті. Робимо це разом з дітками з недільної школи “Божа нивка”, в приміщенні якої ми з дочкою мешкаємо. Долучаюсь тут також до майстер-класів та уроків, створюємо разом з малечею малюнки, листівки, щоб підтримати наших воїнів.
З Мелітополем Ганна Бут постійно підтримує зв’язок, каже, що одна з її знайомих надсилає їй фото пропагандистських газет, повідомляє про те, що відбувається в місті. І саме для неї, а також інших містян, що не мають змогу виїхати з міста, викладачка записала у червні відео. В ньому вона звернулась до світової спільноти, щоб допомогли врятувати Мелітополь та інші окуповані території. Таке ж прохання на церемонії вручення відзнаки “Національна гордість України” Ганна Вікторівна адресувала і футболісту Андрію Шевченку, а також головнокомандуючому Валерію Залужному.
